Чернігівський фотограф Влад Спешилов збирає і публікує історії у фото тих, хто наближав деблокування Чернігів. Цього разу - оповідь про пожежних. Їхні 37 днів блокади виявилися у буквальному сенсі вогняними. Фото та роздуми Влад Спешилов виклав на своїй сторінці у соцмережах.
На думку фотографа, мало хто розуміє вагу (в усіх сенсах цього слова) роботи рятувальника зсередини.
- Я знаю, про що пишу, бо Павел Товстий - чоловік моєї сестри. Павло - командир караулу однієї з пожежних частин міста. Як і решта рятувальників, його команда працювала 24/7 протягом всього часу блокади Чернігова. Лиш його караул мав більше 5 бойових виїздів на день. Їх залучали до ліквідації наслідків бомбардувань. Ці хлопці на власні очі бачили та на дотик відчували ту страшну реальність, за якою більшість світу з жахом спостерігала з екранів.
Саме чернігівські рятувальники були одними з перших, хто прибув на місце авіаудару на вулиці Чорновола: гасили, розбирали завали, шукали серед руїн постраждалих.
- Тоді Паші здавалось, що загиблих та травмованих навколо було більше, аніж тих, хто лишився неушкодженим. Серед тієї «більшості», на жаль, були й діти, - згадує Спешилов.
Вони неодноразово потрапляли під обстріли. Російські війська вичікували, поки на місце масованого обстрілу дістануться пожежні машини, щоб завдати повторного удару. Так було і з багатоповерхівкою на вулиці Мазепи.
- Вона майже повністю була охоплена вогнем, бригада Паші працювала на 6-му поверсі, коли в будинок знову прилетіли міни. Хлопців оглушило, але вони продовжували працювати, - говорить фотограф.
Рашисти не давали рятувальникам поновити запаси води. Стежили з дронів, і щойно ті приїздили на дозаправку, гатили по них з важкої артилерії. Вночі вони їздили з вимкнениии фарами та без світлової сирени, лише з увімкненим світлом в кабіні.
- Саме час уявити себе водієм отієї бандури, яка везе щонайменше 2 тонни води темною вузькою вулицею. А тепер уявімо побут рятувальника, який щойно повернувся з завдання. Просяклий їдким димом, гаром та потом, зверху притрушений попелом та бетонним пилом, він заходить в частину… І замість того, щоб піти в душ, обтирається вологими серветками. Дехто примудрявся повністю помитись, витративши лиш 1,5 літрову пляшку води. Друзі, давайте не будемо забувати, що ці хлопці робили для міста в найтяжчі часи! Давайте не дамо їх роботі розчинитися в повітрі разом із димом пожеж. Мені б дуже хотілось, аби на них теж звернули увагу на рівні влади, - закликав Влад Спешилов чернігівців.