Історико-культурний заповідник оприлюднив невідому картину, що зображує сцену з періоду дружби Людвіґа ван Бетховена з українським аристократом Андрієм Розумовським. Українцеві німецький композитор присвятив дві симфонії та три струнні квартети, що ознаменували новий етап у його творчості.
У Національному історико-культурному заповіднику “Гетьманська столиця”, що в Батурині, нагадали про внесок українців у світову музичну спадщину.
На своїй сторінці у Facebook установа оприлюднила віднайдене нещодавно фото картини, що зображує видатного композитора Людвіґа ван Бетховена у період, коли його другом і покровителем був син останнього українського гетьмана Кирила Розумовського Андрій.
“Сьогодні, у день народження сина гетьмана України ми познайомимо вас із його внеском у світове музичне мистецтво через експонат із зібрання Віденського Музею – фото (видане у 1880-х – 1890-х роках Фотографічним товариством у Берліні), зроблене на основі картини німецького художника Авґуста Боркмана “Бетховен і Квартет Розумовського” та виявлене нами у липні 2022 року”, – йдеться у повідомленні на Facebook-сторінці Національного заповідника “Гетьманська столиця”, опублікованому 22 жовтня.
Зазначимо, Андрій Розумовський народився 170 років тому – 22 жовтня (2 листопада за новим стилем) 1752 року у Глухові – тодішній столиці Гетьманщини. Син гетьмана Кирила Розумовського отримав блискучу освіту у Страсбурзькому університеті. У 17 років поступив на військову службу в Російський імператорський флот, брав участь у боях російсько-турецької війни, командуючи фрегатом. Звільнився з флоту у званні генерал-майора, згодом перейшов на дипломатичну службу. Був послом Російської імперії до Неаполітанського королівства (1777 – 1785), Швеції (1786 – 1789), Австрійської імперії (1790 – 1799, 1802 – 1807, 1814 – 1815). Його стараннями був укладений військово-політичний союз між Росією та Австрією у 1793 році. Дипломат брав участь у перемовах щодо другого та третього розподілу Речі Посполитої, був однією з ключових фігур на Віденському конгресі, де вирішувався майбутній устрій Європи після перемоги над Наполеоном. За свої дипломатичні здобутки для Російської імперії був удостоєний титулу князя.
Молодий Андрій Розумовський. Портрет 1776 року
Андрій Розумовський захоплювався мистецтвом: у Відні облаштував власну картинну галерею та збірку скульптур. Іншою його пристрастю була музика. У своєму палаці у Відні українець організував музичний салон. Музичні вечори Розумовського (де посол і сам інколи грав на скрипці, а також – запрошував українських співаків і бандуристів) відвідували найвидатніші композитори свого часу. Гетьманич товаришував з Йозефом Гайдном, був знайомий з Моцартом. З Людвіґом ван Бетховеном Розумовський познайомився на межі XVIII і ХІХ століть. Музикант-аматор і молодий на той час композитор зблизилися та стали справжніми друзями та однодумцями. Андрію Розумовському вдалося “заразити” Бетховена своєю любов’ю до квартетної музики. Заможний український граф також підтримував німецького композитора фінансово.
Інтер'єр палацу Андрія Розумовського в Відні
“Дружба Андрія Розумовського з Бетховеном, яка тривала з кінця ХVІІІ ст., збагатила світ музичними шедеврами: Симфонії № 5 і 6 та Струнні квартети № 7, 8 і 9. Віра українського гетьманича у талант Генія, моральна та фінансова підтримка сприяли тому, що Бетховен започаткував новий напрямок європейського музичного мистецтва – квартетну музику! Для ствердження цього напрямку Андрій у 1808 році створив квартет – перший професійний струнний квартету Європі із постійним складом!, у репертуарі якого були всі новинки, створені Бетховеном”, – наголошують у Національному заповіднику “Гетьманська столиця”.
Портрет Бетховена 1804 року – у період дружби з Андрієм Розумовським
У три присвячені Розумовському струнні квартети німецький композитор включив мелодії українських народних пісень – “Ой, надворі метелиця” та “Від Києва до Лубен насіяла конопель”. Невідомо, чи зробив це Бетховен на прохання українця, чи з власної ініціативи – на знак пошани до свого патрона. Відомо також, що композитор користувався нотною бібліотекою Андрія Розумовського, де було багато української музики – як народної, так і творів українських композиторів. Бетховен зробив дві обробки пісні “Їхав козак за Дунай”, у своїй Восьмій сонаті використав мотив українського танцю “Козачок”.
“Саме блискучий успіх союзу Бетховена і Розумовського художник представив у своїй картині “Бетховен і Квартет Розумовського”! Центральна фігура – видатний композитор, який пережив непрості часи, коли публіка не сприймала новий музичний жанр, запропонований ним, і зараз Бетховен тріумфує разом з Квартетом Розумовського, чим підкреслена роль мецената! У складі квартету скрипалі: Іґнац Шуппанціґ та Луї Сіна, альтист – Франц Вайс, віолончеліст – Йозеф Лінке. Митець зобразив і добрих друзів Андрія Розумовського: німецьку піаністку Доротею фон Ертманн, поруч з якою – рідна сестра дружини Андрія, княгиня Марія Крістіна Жозефіна фон Ліхновська, та музичний класик Йозеф Гайдн, вигляд якого передає захоплення професіонала Генієм та Квартетом Розумовського. Важливо і те, що рівень майстерності Андрія Розумовського, ви тільки уявіть!, дозволяв йому і самому грати партію другої скрипки в квартеті!”, – зазначають у Національному заповіднику “Гетьманська столиця”.
Сучасне виконання струнного квартету Бетховена, присвяченого Андрію Розумовському
Князь Андрій Розумовський був змушений розпустити свій квартет у 1816 році через фінансову скруту. У новорічну ніч з 1814 на 1815 рік трапилась пожежа у його палаці, що знищила частину безцінних мистецьких творів, зібраних українцем. Свої статки Розумовському так і не вдалося відновити. Тоді ж закінчилось його меценатство над Бетховеном. Помер Андрій Розумовський у 1836 році.
Історик Ростислав Мартинюк у своєму пості в Facebook відзначив акцію заповідника в Батурині щодо переосмислення значення родини Розумовських для української історії.
“Нейтралізація óбразу родини Розумовських як відступників та випадкових людей на чолі Гетьманщини (до чого доклався і Тарас Шевченко, маючи водночас за свою патронесу небогу Андрія Розумовського) – одна з численних успішних “спецоперацій” Москви на полі війни дискурсів. Ці неочевидні зусилля Москви “забрали” у нас XVIII століття та період Наполеонівських воєн.
Тому ця Батуринська ініціатива захоплює і спонукає. Тим більше, це поки одинока ініціатива публічного аналізу “Присмерків Малоросійського Віце-Королівства”, – написав Ростислав Мартинюк у Facebook.