Нещодавно колектив сестер Тетяни та Інни Чабан відзначив 25-річчя своєї творчої діяльності, зібравши в залі Чернігівського обласного філармонійного центру, де відбувався ювілейний концерт, аншлаг.
Детальніше про творчий шлях артисток у «Вечері на Свободі.ФМ».
Ведуча програми Олена Головатенко.
- Коли і як виникла думка створити творчий колектив і чому ви обрали саме бардівську пісню?
- Співали ми ще з раннього дитинства. До того, ми із співочої родини. Гарно співала наша бабуся Олександра Зіновіївна. Саме від неї ми вперше почули українські народні пісні. Потім у школі був вокально-інструментальний колектив «Асоль», потім медичний інститут, консерваторія імені Чайковського (у двох вишах навчалися паралельно). Тож протягом життя ми ростемо і як медики, і як музиканти.
- Особливе місце у вашому творчому житті займає особистість вже нині покійного музиканта і педагога Любомира Боднарука. Яку роль він відіграв у вашому житті?
- Коли ми повернулися з Києва до Чернігова, нам порадили звернутися саме до Любомира Ярославовича Боднарука. Він нас послухав і відправив на «Червону руту». Це був 1993 рік. Хоч він і не прогнозував перемоги, але поїхати позмагатися треба. Відтоді ми його звемо нашим хрещеним батьком в музиці.
На «Червоній руті» були свої нюанси (згубили нашу заявку). Конкурси часто робляться під когось. Але приз «глядацьких симпатій» майже завжди наш.
- На початку вашої музичної кар`єри ви отримали немало схвальних відгуків, як від шанувальників, так і від музичних професійних критиків. У 1998 році ваш дует навіть отримав відзнаку. Ви стали Лауреатами премії ім. Миколи Гоголя «Тріумф». І все ж, ви відмовились від професійної діяльності співаків-музикантів, надавши перевагу вашій основній професії медиків. Що трапилося, чому вибір впав не на користь сценічного життя?
- Не лише в Україні, а й в світі побутує думка, якщо ти йдеш на сцену, то від когось залежиш. І цей факт не давав нам спокою. Були випадки на концертах, коли нам ставили певні умови чи обмеження.
Ми вирішили для себе, що будемо займатися тільки тим, що нам подобається. Співати те, що нам подобається. Ми не схотіли залежати ні фінансово, ні творчо.
- Пані Тетяно, пані Інно, на ювілейному концерті у Філармонійному центрі була ваша родина. А син пані Тетяни – Назар – навіть брав участь у концерті. Як близькі загалом ставляться до вашого сестринського хобі?
Це не перший творчий вечір. Мали їх уже сім. Родина нас підтримує все життя. У всіх творчих вечорах завжди брали участь діти. Нас підтримують і наші кохані. Чоловік Інни написав пісню, чоловік Тетяни взяв на себе функцію організатора.
- Як увесь цей довгий час вдається жити, дружити і творити разом? Адже всі люди різні, навіть сестри.
Секрет в тому, що ми завжди хотіли бути разом. Ми просто не уявляли собі життя окремо. Вподобання у нас однаковісінькі, характери трохи різняться. Ми вимогливі одна до одної і до свого дуету. Щоразу прагнемо зробити краще. Маємо роботу над помилками.
- Разом народилися, разом навчалися, разом творите. На який максимальний термін ви розлучалися?
Може, на місяць. І то він дався важкувато. Ми можемо дзвонити одна одній по декілька разів на день.
- У вас багато пісень, написаних на слова поетес-жінок. Це і Леся Українка, і Олена Теліга і Ліна Костенко. Як ви добираєте для себе репертуар?
Це наші найулюбленіші поети. У поезії або є музика, або її нема. Ми відчуваємо музичність деяких віршів. Поезія має вразити до сліз. У пісні слово дуже важливе, тому ми і звертаємося до таких величних постатей.
- Не всі люди, а тим паче, творчі особистості прагнуть на публіку демонструвати своє «інше я», або «Alter ego». А ви навіть свій 25-річний ювілей не сцені відзначили програмою, яку назвали «Alter ego». Чому таку назву обрали і на шо саме хотіли звернути увагу своїх шанувальників?
- Якщо суто фізично, то ми і є Alter ego одна одної. А як підійти філософськи, то це наша музика, наша творчість, окрім основної лікарської діяльності.
- Колись Леонід Утьосов запевняв, що «Нам песня строить и жить помогает…». Чим конкретно допомогла пісня в житті Інни та Тетяни Чабан?
- Вона дає натхнення жити, любити, творити. Взагалі творчі люди по-іншому сприймають світ. Хвилини натхнення – це найвища ступінь блаженства.
- Процес творчості безперервний. Над чим зараз працюється?
- Ми маємо твори, які ще ніде не звучали. Це декілька пісень на слова Олени Теліги. Готуємо авторські пісні. Мріємо про збірку власних пісень і поезій.
- Що найскладніше в творчості?- Головне – мати голос на момент виступу. Інше - складеться. Насправді ж, хотілося б мати трохи більше підтримки від держави.
- У чому секрет вашої чарівності? Час вас обходить
- Позивне налаштування до світу. Треба бути завжди людиною. Цьому і дітей навчаємо. Треба вчитися бачити красу навколо себе. Постійно розвиватися, цікавитися новим.
- Уляна Супрун, виконувачка обов'язків міністра охорони здоров'я України, нещодавно через соціальну мережу заявила про терапевтичні властивості музики і що вона "здатна мати значний вплив на наше здоров’я". Ось вона, зокрема, написала наступне: "Така терапія різними способами може покращити результати лікування та якість життя пацієнта. Зокрема, впливає на послаблення симптомів болю, нудоти, частоту серцебиття, тиск та навіть на функції імунної та ендокринної систем". Як би ви прокоментували ці слова пані міністра?
- У цьому вислові є доля істини. Але це більш стосується європейської чи американської медицини. Про нашу медицину – окрема розмова. Її стан наразі потребує кращого. Та й підходи пані Супрун мають бути реальніші до нашого життя. Звичайно, багато чинників впливають на здоров’я. Втім головне – умови життя, соціальна атмосфера.