Про публічну інформацію

Від вождів до законів. Від Сталіна до Януковича

15.06.2011 14:12 - Сергій Трегубенко

Віджила суспільна система тримається в Україні, але наступ на неї посилюється. Не те що комусь дуже хочеться докорінних змін, а просто діватися немає куди – або ми опануємо новий демократичний суспільний устрій, або вслід за радянським Союзом розпадеться й Україна.

Суспільний розвиток людства йде від влади вождів до влади законів, встановлених суспільством для себе.

Не кимось для суспільства, а самим суспільством – тобто, мова йде про перехід до демократії.

Хто керує – той панує

Так, для незвичних до життя в умовах свободи людей, це досить складно і важко – думати над законами, узгоджувати їх з іншими людьми, а потім власними зусиллями ще й забезпечувати виконання. Значно простіше знайти когось, хто взяв би на себе обов’язок турбуватися за країну та її народ – нехай бере владу і керує народом, йому ж, народу, на користь. Втім, таких людей навіть шукати не потрібно - пропозиція значно перевищує попит.

Але одна біда - всі без винятку «начальники народу» на ділі прагнуть використати народ та належні йому ресурси на свою особисту користь. Не маючи іншої можливості забезпечити собі сприятливі умови життя, людство створило нову, більш складну і клопітну, але незрівнянно ефективнішу систему – владу вироблених для себе законів.

За тоталітарної системи, головною запорукою успіху людини є отримання абсолютної влади над суспільством, або вірне слугування тому, хто таку владу здобув. Головним же джерелом забезпечення владних людей є експлуатація підвладного народу.

За демократичної системи влада належить народу, котрий над собою ставить свої спільні інтереси, оформлені у вигляді законів. При цьому докорінно міняється роль чиновників, котрі за демократії змушені працювати на дотримання вироблених суспільством законів, а не на пограбування людей та забезпечення блага «головного начальника народу».

На жаль, ми живемо у винятково тоталітарному суспільстві, в котрому лише робляться спроби перейти до сучасних форм суспільних взаємовідношень. Згадайте – хіба під час виборів говорять про закони, за якими ми маємо жити? Ні, кожного разу безуспішно шукають «доброго царя».

Син Божий Лаврик

Втім, чернігівцям поталанило – в них свого часу був губернатор, котрий намагався спільний інтерес і створений для його захисту закон поставити вище особистих інтересів і інтересів столичних посадовців – мова йде про М.І. Лаврика. Ні, він не був Богом, мабуть в нього теж були недоліки.

Але він робив єдино вірне, що можна зробити для порятунку України. До речі, не будучи Богом, він робив те саме, що робив Син Божий перебуваючи на Землі – міняв свідомість людей, намагався зробити їх господарями на своїй землі. Це він публічно казав чиновникам: «Пожалійте своїх дітей, бо зловитесь на корупції – захищати не буду». І не просто казав – саме так і робив.

Лаврик реально посягав на тоталітаризм - в людській свідомості починав формуватися відповідний сучасному цивілізаційному рівню розвитку світогляд. Злочинна система такого пробачити не могла – від Ющенка та Балоги приїхала комісія на чолі з Бутком, і довели Лаврика до написання заяви про звільнення.

Жоден президент в Україні навіть не намагався боротися з корупцією. Чернігівці добре пам’ятають передвиборчий виступ Ющенка на центральній площі Чернігова з обіцянкою – «Бандитам тюрми»! З боку Віктора Андрійовича то було таке ж лицемірство, як і з боку нинішнього Віктора Федоровича, котрий, мабуть на догоду міжнародній спільноті, нині щось розказує про прагнення боротися з корупційною продажністю чиновників. Немає віри ні Ющенку, ні Януковичу.

Для президентів завжди на першому місці було власне благополуччя – їхні душі тягнуться не до вирішення народних проблем, а в напрямку особистого збагачення, в тому числі шляхом заволодіння державними дачами. Відповідно, як для Ющенка, так і для Януковича таланти та відданість працівників ДУСі (державного управління справами, котрому підпорядковані і державні дачі) завжди найголовніші. Не виключено, що саме проявлені В.Хоменком таланти під час його роботи в ДУСі, зумовили таке шанобливе до нього ставлення і Ющенка, і Януковича.

Окремі люди, розуміючи що це шлях в нікуди, починають дбати не за лідера, а безпосередньо за стан справ в державі чи окремій території. Це єдино правильний шлях – над усе ставити спільні для українців інтереси і слугувати народу України, а не партійному босу чи вищому чиновнику.

Так діяв губернатор М.І. Лаврик.

Менський приклад

Так діють і депутати Менської райради В.М. Кіндер та С.П. Кривицький:

«Прокурору Чернігівської області Мірошниченку Сергію Сергійовичу

Начальнику УМВС в Чернігівській області Михайлику Олександру Григоровичу

Начальнику СБУ в Чернігівській області Кріпаку Валерію Валентиновичу

Копія: Голові Чернігівської ОДА Хоменку Володимиру Миколайовичу

Голові Чернігівської обласної ради Мельнику Анатолію Івановичу

Голові обласної партії регіонів Маньковському Григорію Володимировичу

Заява

Згідно з Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні "ст.14,15, оплата праці голови та заступника ради встановлюється рішенням сесії. Дане питання розглядалося на першій сесії шостого скликання Менської районної ради 17 листопада 2010 року. Сесія прийняла рішення:

Розмір надбавки за високі досягнення в праці та розмір преміювання не може перевищувати таких же виплат по відповідній посаді працівника апарату райдержадміністрації та змінюється протягом року відповідно до зміни умов оплати праці аналогічної посади працівника райдержадміністрації.

В подальшому голова Менської районної ради без рішення сесії одноосібно, перевищуючи свої службові повноваження, примусив начальника загального відділу виконавчого апарату Менської районної ради Петрушенко I.A. змінити рішення сесії на свою користь.

Друге рішення: здійснювати преміювання у розмірі 50%(для голови) та 10%(для заступника) до посадового окладу в межах коштів, передбачених на преміювання, та економії на оплату праці.

Потім знову міняє рішення на інше: третє рішення: здійснювати преміювання у розмірі не менше 50%(для голови) та не менше 10%(для заступника) до посадового окладу в межах коштів, передбачених на преміювання, та економії на оплату праці.

Ми вважаємо, що голові Менської районної ради Роговенко В.І. своїми діями, порушуючи ЗУ" Про місцеве самоврядування в Україні", перевищив свої службові повноваження, які виразилися у незаконному привласненні бюджетних коштів.

Тому звертаємось до Вас з проханням дати правову оцінку незаконним діям голові Менської районної ради Роговенку В.І.

Депутати районної ради: В.М.Кіндер, С.П.Кривицький»

«За Сталіна», «За Ющенка», «За Тимошенко» чи «За Януковича»

Відбувається поступовий перехід на вищий рівень цивілізаційного розвитку – від печерної відданості вожаку, до відданості спільним інтересам нації.

«За Сталіна», «За Ющенка», «За Тимошенко» чи «За Януковича» – це позавчорашній день, це поділ суспільства на ворогуючі табори за будь-якими ознаками, за котрими лідерам вдасться розділити людей та спрямувати на боротьбу проти конкурента.

А от навколо спільного інтересу націю можна і потрібно об’єднати. Приміром – навколо потреби позбутися чиновників, котрі, замість слугування людям зловживають їх довірою і обкрадають суспільство.

Нам потрібна придатна для успішного життя держава. І це справа кожного з нас – докласти особисті зусилля для створення такої держави. Ті, перелічені в шапці заяви адресати, будуть працювати на нас і нашу державу за єдиної умови – якщо ми не залишимо їм іншої можливості, якщо не будемо дозволяти їм поводити себе як окупаційній владі, котра безсоромно гнобить населення підконтрольної території.

Сесія облради, котра терміново зібралася свого часу в намаганні зберегти М.І. Лаврика на посаді губернатора, об’єднала всі фракції всіх політичних спрямувань. Депутати голосували за верховенство спільних інтересів суспільства над корупційною злочинністю. Ющенко зневажив це та інші прагнення українців до розвитку, і тому народ відмовив йому у праві надалі бути Президентом України.

Продовження менського синдрому

Характерно, що і голова Менської райради, і депутати, котрі підписали заяву, належать до однієї політичної сили – фракції партії Регіонів у райраді. Тобто, в даному випадку мова також йде не про міжпартійну чи міжкланову боротьбу, а про боротьбу суспільства за свій розвиток, про боротьбу за домінування суспільних інтересів над приватними інтересами чиновників.

Виникає питання, а чому ж депутати головою райради обрали саме В.І. Роговенка – просто помилилися? Не тільки. Людська думка безпосередньо пов’язує його обрання головою райради з бажанням голови Менської райдержадміністрації А.В. Соломка звільнити посаду начальника районного центру поштового зв’язку, котру перед цим займав В.І. Роговенко, для працевлаштування на керівну посаду свого сина.

В мене немає жодних прохань і побажань до перелічених в шапці заяви посадовців – вони роблять те саме, що робила ще радянська партноменклатура – будують своє матеріальне та амбіційне благополуччя за рахунок українського народу.

Але в мене є питання до кожного мешканця Чернігівщини – навіщо ви голосуєте за тих, хто нищить вашу країну і вашу державу? Навіщо ви підтримуєте тих, хто вас має за своїх кріпаків, навіщо шукаєте і ставите над собою панів, котрі ніколи не будуть дбати за ваш добробут?

Ось уже скоро 20 років незалежності. Можливо час наводити порядок в своїй країні? Якщо багато цивілізованих народів змогли це зробити і сьогодні успішно живуть, то чому ми не будуємо свою успішну державу, таку державу, в котрій ми найматимемо чиновників для слугування нашим спільним інтересам, а не для гноблення нас?

Зневага Тимошенко

Виняткову зневагу до українців продемонструвала Юлія Тимошенко, коли назвала противсіхами усіх, хто відмовився під час президентських виборів голосувати за неї чи Януковича. Їм навіть в голову не вкладається, як це українці можуть бути проти того, щоб віддати себе і свою країну у чиєсь володарювання на ряд років? Як це може бути, щоб українці перестали бути кріпаками, котрі шукають панів на свою шию? Як це може бути, щоб українці були за себе і свій добробут, а не за добробут своїх гнобителів?

Різноманітні «начальники народу» не можуть і не хочуть жити в сучасній цивілізованій країні вільних та самодостатніх людей, в котрій тих людей неможна експлуатувати та грабувати.

А ми? Чому ми дозволяємо їм це робити, чому їдемо працювати та жити до інших країн, народи котрих змогли стати цивілізованими і навести в себе порядок?

Може кожен з нас, замість того, щоб допомагати нашим гнобителям, почне виробляти закони, спрямовані на захист нашого благополуччя? І не лише виробляти, а й забезпечувати їх жорстке дотримання, в першу чергу чиновниками? І, можливо, почнемо з витіснення з нашого суспільного життя корупційної продажності чиновників?

Рівень нашої держави та нашого життя в ній залежить від кожного з нас. Кожен з нас зробив дрібний вчинок – проголосував за Януковича. Для тих, хто голосував за Тимошенко – ваш вибір був не кращий. Потім Янукович залишив губернатором Чернігівщини Хоменка, котрий забезпечив призначення головою Менської РДА Соломка, з чиєї ініціативи був обраний головою райради Роговенко, чия діяльність описана у наведеній вище заяві. А потім ми дивуємося – чому на Чернігівщині ростуть податки, ціни та комунальні тарифи, а не робочі місця і зарплати?

Відповідь проста – тому, що кожен з нас зробив все можливе для руйнації своєї держави. І така ж проста відповідь на питання про те, що потрібно робити – кожному з нас потрібно почати дбати за свою державу та добробут в ній. Не за чиновників, а за державу. І чиновників також примусити працювати на нас і нашу державу. Нагородою ж нам стане такий же високий рівень життя та відчуття власної гідності, як і у мешканців розвинутих демократичних країн.

Бог нам подарував незалежну державу. Зробити її квітучою собі на користь і радість – це вже наш обов’язок. Це дуже важливо, щоб кожен міг сказати – я доклався до творення успішної країни для себе і своїх дітей та онуків. Ці зусилля кожного будуть дуже щедро винагородженні, значно більш щедро, чим зусилля по будівництву своєї хатинки скраю цивілізаційного шляху розвитку.

14 червня 2011 р.

Спеціально для «Високого Валу»